|
|
Народознавство НАРОДОЗНАВСТВО
Звіт про роботу в народознавчому напрямку у 2015-2016 н.р.
Колектив дошкільного навчального закладу «Сонечко» плідно організовував роботу в народознавчому напрямку. Протягом року вихователі на заняттях та в повсякденному житті прищеплювали дітям любов до Батьківщини, розучували Гімн України, вчили про столицю Київ, символи нашої держави. Проводили екскурсії на луг, до річки, під час яких розповідали дітям про наш рідний край, чудову природу нашого краю. Поповнили міні-музей Світлицю новими експонатами: предметами побуту, вишивкою сільських майстринь. Цікаво проходили свята та розваги до всіх релігійних свят. До участі в роботі дитсадка залучались батьки вихованців. ПРОЧИТАЙТЕ ДІТЯМ
ЯК ВИНИКЛА УКРАЇНА (Народна легенда) Коли Бог створив Землю і поселив на ній людей, вони відразу почали просити для себе найгарніші й найродючіші краї, що стали б їм за Батьківщину. Різні народи приходили до Бога і кожному він відокремлював якусь частину Землі. Не поспішав просити собі наділ лише один народ — люди його були гарні, співучі, щирі. Вони мандрували світом, милувалися його красою і нікому не заздрили. Якось озирнулись ці люди навкруги і побачили, що повсюди різні народи обживають займані місцини. Тоді пішли й вони до Бога. Бог побачив їх та й каже: - А чого вам треба, добрі люди? - Та землі-батьківщини хочемо, Боже. - Буде вам матірня земля. Ідіть та й осідайте он на тому клаптику між морями,— показав пальцем униз. - Та там уже іспанці, Боже! - Ага, то біля них селіться. - Не можемо, Господи, там французи, а далі німці, ще якихось людей повно. Подивився Бог згори і переконався, що всі землі вже роздав. А гарний народ йому дуже сподобавсь — тож не хотів залишити його без батьківщини. - Гаразд,— сказав Господь,— Віддам я вам он той куточок понад Дніпром, що залишив собі на земний рай. Але то незвичайний куточок— раїна. Земля там пахне медом, вода — як молоко, а з неба в душу людей ллється пісня. На той куточок будуть зазіхати нечестивці, тому його треба пильнувати та боронити. Як будете направду такими відважними лицарями, як мені видається, то на тій землі станете господарями, а як ні — то рабами нечестивців. - Згода, Господи! Буде так, як кажеш. Благослови в дорогу! Поблагословив Бог цей народ і провів до райських воріт. Відтоді орють козаки землю, а зброєю захищають її від усякої нечисті. І назвали свій райський куточок — Україна. ЛЕГЕНДИ ПРО КИЇВ Н.Забіла ЗАСНУВАННЯ КИЄВА Відбулося це дуже давно, коли святі апостоли порозходилися по різних краях проповідувати Христову віру. У ті давні часи прийшов на річку Дніпро святий апостол Андрій. Він став на березі річки під горами і промовив до своїх учнів: — Чи бачите ці гори? На цих горах стане місто, і буде в нім багато церков. І вийшов на гори, поблагословив їх, поставив там хрест і помолився Богу. Минуло багато літ. Прийшли в ці краї брати, а найстарший із них звався Кий. І тут, на горах, — над Дніпром, заснували вони велике місто й назвали ім’ям найстаршого брата: Київ. ТРИ БРАТИ - ЗАСНОВНИКИ КИЄВА (Легенда з «Повісті временних літ») Поляни жили в давні часи окремо родами своїми... Правили ними князі — три брати: один на ймення Кий, а другий — Щек, а третій — Хорив, а сестра їх звалася Либідь. І збудували вони місто й нарекли його на честь свого старшого брата Києвом. Кий сидів на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, через що і прозвана вона Хоривицею. А навколо міста був ліс і пуща велика, і поляни ходили на лови і полювали там звірів. І були ті поляни мужами мудрими й тямущими, від них в Києві лишилися поляни й донині. Деякі ж, не знаючи, кажуть, що Кий був перевізником, бо нібито тоді біля того місця, де згодом було засновано Київ, був перевіз з того берега Дніпра, тому й говорили, їдучи: «На Київ перевіз». Проте коли б Кий був перевізником, то не ходив би до Царгорода. А тим часом Кий княжив у роді своєму і ходив він до царя — не знаємо лишень, до котрого, але знаємо, що великі почесті, як оповідають, віддав йому той цар, до якого він приходив. Коли ж Кий повертався з далекої мандрівки, то, пливучи Дунаєм, уподобав місце і збудував невеликий город і хотів осісти в ньому з родом своїм, та не дали йому навколишні мешканці. Отож і донині називають придунайці те городище Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ, тут і помер. І брати його Щек і Хорив, і сестра їх Либідь тут померли.
|
